Коли ми звикнемо до моторошним андроїдам?

Можливо, ви не чули про Hanson Robotics, але якщо ви читаєте це, ви напевно бачили їх роботу. Ця компанія побудувала робота Софію, людиноподібного андроїда, який неодноразово з'являвся на публічних заходах. До того ця ж компанія побудувала дивного робота, який був схожий на Asimo з головою Альберта Ейнштейна — чи бачили BINA48, який дав інтерв'ю New York Times в 2010 році. Вони навіть зробили репліку легендарного письменника Філіпа Діка (його ви точно знаєте).

Іншими словами, Hanson Robotics з їх фірмовим брендом створення людиноподібних роботів, добре освоїлася на цьому терені. І тим болючіше спостерігати за їх прогресом. Кожен, хто хоч трохи поспілкується з роботом, розуміє, що перед ним по суті чат-бот, з усіма його вадами. Навіть під час інтерв'ю з BINA48 автор Емі Хармон описала досвід як розчаровує — з «рідкісними (і хвилюючими часом) моментами розуміння». Це відчуття знайоме кожному, хто коли-небудь спілкувався з чат-ботом і отримав кілька розумних відповідей.

Під глянцевою поверхнею немає справжнього інтелекту; хоча на перший погляд, звичайно, машина здається розумнішим, ніж є насправді. Якщо відтягнути цей поверхневий шар — у випадку робота Hanson — ви відтягуєте Frubber. Це запатентоване речовина (Flesh Rubber — буквально «гума з плоті», моторошно) — неймовірно складне. Для управління особою задіюється до тридцяти моторчиків; вони маніпулюють рідкими клітинами, щоб зробити шкіру м'якою, податливою і здатна демонструвати різні емоційні вирази.

Швидкий комбінаторний погляд на 30 моторів покаже мільйони можливих сполучень; дослідники визначили 62 з них як «людяні» у Софії, хоча не всі згодні з цією заявою. Звичайно, технічні фахівці, що відтворюють виразу обличчя за образу людини у робота, перевершили простий движок чат-ботів, але і вони не погребували запрограмувати кілька питань, перебільшують очікування співрозмовника після зустрічі з роботом.

Hanson Robotics вірить в те, що в кінцевому рахунку багато чого з того, що люди приписують роботам, буде залежати від їх осіб і голосів, а також від того, що вони говорять. «Сприйняття особистості неймовірно тісно пов'язане зі сприйняттям людської форми», говорить Девід Хансон, засновник компанії.

кожен, хто намагається створити робота, який не буде лякати людей, повинен якось упоратися зі зловісною долиною дивною сумішшю занепокоєння і відрази, яка народжується у людей, коли вони бачать щось близьке до людини, але людиною не є. Між мультяшними гуманоїдами і справжніми людьми лежить заборонена зона естетики роботів.

Концепцію зловісної долини представив робототехнік Масахіро Морі, який наполягав на тому, що робототехникам не варто намагатися точно відтворити людини. Оскільки все, що не ідеально, але вже дуже добре, буде викликати у людей дивне почуття, єдиний спосіб позбутися від цього ефекту — відмовитися від спроби створити ідеальне.

З точки зору мозку, ідея, що лежить в основі цього психологічного жаху, досить проста.

Ми знаємо, як розкладати по категоріям речі, які однозначно є людськими або нелюдськими. Нам це дається легко, навіть якщо ці речі створені для взаємодії з людьми. Згадайте популярних роботів Aibo, Kibo або просто звичайну розмовляючу колонку. Щось, що намагається відтворити людини, але робить це неправильно, викликає переляканий відгук так само, як злегка гітара засмучена або переставленная в будинку меблі. Це створення просто не підходить нам.

Ви можете повністю відмовитися від ідеї зловісної долини. Девід Хансон і сам не фанат. Він вважає, що великі твори мистецтва часто намагалися відтворити людей, але кінцевою метою робототехніків, створюють андроїдів, буде, ймовірно, створення роботів, які будуть ближче до людини, ніж твори мистецтва.

Між справою Хансон і інші вчені проводять експерименти, які демонструють переоціненість зловісної долини, які підтверджують її існування і виділяють її межі.

Класичний експеримент включає поступове перетворення мультяшного особи в людське з роботами між — тому що саме в русі найчастіше полягає страх «околочеловечного». Хансон стверджує, що включення мультяшних особливостей може допомогти і що зловісна долина буде потроху розчинятися разом з появою нових поколінь, які виросли в оточенні химерних роботів. Хоча Хансон може і зовсім не брати зловісну долину всерйоз, він намагається з нею впоратися з кожним нової ітерацією.

Хіросі Ісігуро — один з останніх робототехніків, тих що занурилися в долину з головою.

Грунтуючись на роботі піонерів начебто Хансона, вивчають взаємодії роботів і людей просуваються до кордонів робототехніки, а також роблять прогрес в області соціальних наук. Зазвичай важко повторити те, чого не розумієш, а ми як і раніше багато чого не розуміємо в тому, як інтерпретуємо постійні потоки невербальної інформації, які течуть через нас, поки ви взаємодієте з людьми у плоті.

Ісігуро доводить імітацію людських форм до межі. Він не тільки відстежує і записує фізичні рухи людей по відеокліпам, але і створює своїх роботів на основі реальних людей; серія Repliee почалася з «репліканта» його дочки. Довелося створити гумову репліку усього її тіла. Потім він створив Geminoid, копію самого себе.

У міру старіння він зрозумів, що ефективніше було б відтворити свою репліку за допомогою косметичної хірургії замістьтого, щоб заново ліпити своє обличчя, кожен раз з великою кількістю зморшок. «Я вирішив більше не старіти», говорить він.

Ми любимо кидати в повітря абстрактні концепції та ідеї: машини замінюють людей, машини доглядають за людьми, секс з машинами, злиття з машинами. Але зважте будь-яку з цих ідей на відкритій долоні — і виявите величезну прірву між очікуваним і дійсним. Ми ще далекі від світу, в якому повсякденна взаємодія з роботами буде рутиною, а не академічними дослідженнями.